Василь Семенович Стефаник народився 1871 року в селі Русів на Покутті в заможній селянській родині. Навчався в гімназіях Коломиї та Дрогобича, згодом вивчав медицину в Кракові, але дедалі більше захоплювався літературою.
У Кракові письменник познайомився з європейськими мистецькими течіями. Водночас його творча увага залишалася прикутою до покутського села, його людей, складних родинних стосунків і соціальних трагедій.
Стефаник уславився стислими психологічними новелами, де кожне слово має вагу. У «Камінному хресті» еміграція постає як болісний розрив людини з рідною землею, працею та звичним світом.
Серед інших відомих творів — «Новина», «Кленові листки», «Сини». Письменник часто показує момент крайнього людського випробування без докладних авторських пояснень, надаючи перевагу діалогам, паузам і промовистим деталям.
Стефаник брав участь у громадському та політичному житті, був депутатом австрійського парламенту. Помер 1936 року в Русові. Його прозу пов’язують з експресіонізмом і новаторським розвитком української новели.